Розмова про дитинство: діалог англійською з перекладом

Andriy: ** Hi, grandma! Can I ask you something?

Андрій: ** Привіт, бабусю! Можна тебе щось запитати?

Babusia: ** Of course, dear. What is it?

Бабуся: ** Звичайно, любий. Що таке?

Andriy: ** What were you like when you were my age?

Андрій: ** Якою ти була, коли була в моєму віці?

Babusia: ** Oh, that was a long time ago. I was very curious and always running around outside.

Бабуся: ** О, це було давно. Я була дуже допитливою й завжди бігала надворі.

Andriy: ** Did you play football like me?

Андрій: ** Ти грала у футбол, як я?

Babusia: ** Not football, but we played tag, hide-and-seek, and jump rope.

Бабуся: ** Не у футбол, але ми грали в квача, хованки та стрибали через скакалку.

Andriy: ** Sounds fun! Did you have many friends?

Андрій: ** Звучить весело! У тебе було багато друзів?

Babusia: ** Yes, the whole street was full of children. We played together every evening.

Бабуся: ** Так, уся вулиця була повна дітей. Ми грали разом щовечора.

Andriy: ** I wish I could see that.

Андрій: ** Шкода, що я не можу це побачити.

Babusia: ** Life was simpler then. We didn’t have phones or computers.

Бабуся: ** Тоді життя було простішим. У нас не було телефонів чи комп’ютерів.

Andriy: ** What did you do after school?

Андрій: ** Що ти робила після школи?

Babusia: ** Helped my parents, read books, and played outside.

Бабуся: ** Допомагала батькам, читала книжки й грала надворі.

Andriy: ** What kind of books did you like?

Андрій: ** Які книжки ти любила?

Babusia: ** Adventure stories. I loved imagining faraway places.

Бабуся: ** Пригодницькі історії. Я любила уявляти далекі краї.

Andriy: ** Just like me! I love adventure books too.

Андрій: ** Як і я! Я теж люблю пригодницькі книжки.

Babusia: ** That’s why we understand each other so well.

Бабуся: ** Ось чому ми так добре розуміємо одне одного.

Andriy: ** Did you get good grades at school?

Андрій: ** У тебе були хороші оцінки в школі?

Babusia: ** Mostly, but sometimes I got in trouble for talking too much.

Бабуся: ** Здебільшого так, але іноді мене сварили за те, що багато розмовляла.

Andriy: ** (laughs) That sounds like me!

Андрій: ** (сміється) Це схоже на мене!

Babusia: ** See? We’re alike.

Бабуся: ** Бачиш? Ми схожі.

Andriy: ** Did you have a favorite subject?

Андрій: ** У тебе був улюблений предмет?

Babusia: ** Yes, literature. I loved writing essays.

Бабуся: ** Так, література. Я любила писати твори.

Andriy: ** I don’t like essays much, but I try.

Андрій: ** Я не дуже люблю твори, але стараюся.

Babusia: ** You’ll get better with time.

Бабуся: ** З часом у тебе буде виходити краще.

Andriy: ** Thanks, grandma. I like hearing about your childhood.

Андрій: ** Дякую, бабусю. Мені подобається слухати про твоє дитинство.

Babusia: ** And I like remembering it.

Бабуся: ** А мені подобається його згадувати.

Andriy: ** Maybe one day I’ll tell my grandchildren about my childhood too.

Андрій: ** Може, одного дня я теж розповідатиму онукам про своє дитинство.

Babusia: ** I’m sure you will. And they’ll love listening, just like you do now.

Бабуся: ** Я певна, що так і буде. І вони слухатимуть із задоволенням, як ти зараз.

Andriy: ** I hope so!

Андрій: ** Сподіваюся!

Babusia: ** Childhood is special, my dear. Enjoy it while you can.

Бабуся: ** Дитинство — особливий час, любий. Насолоджуйся ним, поки можеш.

Andriy: ** I will, grandma. Thanks for sharing your stories.

Андрій: ** Добре, бабусю. Дякую, що поділилася своїми історіями.